Якось, на автобусній зупинці почув, як маленький севастополець говорив до своєї мами: "А знаешь, как будет "спасибо" по-украински? ДЯКУЮ!" На мою радість, хлопчик правильно зробив наголос у всіх словах і в оченятах його була невимовна радість, що він знає щось таке, чого не знає мама.
Наші діти — майбутні громадяни України. Діти і онуки української діаспори — теж українці. Всі ми плекаємо надію, що жити їм буде краще, що вони будуть розумнішими за нас і все робимо задля того. І наша рідна мова просто мусить їм давати все, чого вони забажають знати, а держава, нарешті організувавши підтримку формально державної мови — надати щонайкращі умови для отримання знань і та можливості творчості українською мовою. Принаймні, зараз надія на захист духовних святинь після великого народного піднесення та виборів нового Президента України зміцнилась.
Дуже розчаровуюсь, коли бачу безплідне спілкування дітей з комп'ютерами — ігри в першу чергу розвивають пальці, автоматизм дій, шкодять очам. Ця шкода дитячому здоров'ю — незаперечна і на батьках лежить велика відповідальність. Не забуваймо про це!
Голодомор, геноцид of Ukraine
6. 12. 2008
